КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ - Светлана Новикова
Поняття «Корпоративне управління» достатньо широке і в різних інтерпретаціях може мати діапазон значень — від ради директорів або управління через керуючу компанію до вибудованої системи управління через певну кількість крос-функціональних комітетів, що ухвалюють рішення у строго визначених сферах діяльності компанії для її довгострокового розвитку. Для пострадянських ринків, які не пройшли затяжного періоду розвитку капіталістичних відносин, поняття «корпоративне управління» стає ще більш розмитим.
Саме поняття завжди пов’язане з великим бізнесом і ідеєю усунення конфлікту між власниками, інвесторами і менеджерами компаній, а також вироблення систем ефективного і результативного управління і прозорого контролю над діяльністю підприємства. Відповідно для компаній, у яких власник є чинним менеджером, а також для компаній сімейного типу, ця проблема теоретично має бути відсутня до моменту залучення інвестицій для розвитку, що потребують уведення в контролюючі функції третіх осіб — зовнішніх інвесторів. Саме на цьому етапі можна говорити, що компанії необхідно починати вибудовувати корпоративні механізми управління і звітності.
Припускаючи, що маючи значний відкладений старт для економічного розвитку, більшість пострадянських компаній мають недостатні передумови для розвитку всередині управлінської системи рівня корпоративного управління.
Важливим елементом розвитку корпоративного управління є можливість вільного інвестування приватними особами, що, очевидно, не так поширене і доступне в наших країнах, як у країнах із розвиненими економіками.
Корпоративне управління — це система додаткової надбудови в управлінні, яка з великою часткою ймовірності робить управління компанії менш гнучким і не дає компанії реагувати з достатньою швидкістю на зовнішні виклики. Крім того, за останні роки ми стали свідками достатньої кількості корпоративних скандалів, які були пов’язані більшою мірою з питаннями приховування інформації для отримання прибутку в короткострокових періодах, а часто і з прямими випадками перевищення повноважень осіб, що входять до периметру корпоративного управління.
Останній чималий аспект — це питання винагороди членів корпоративного управління і її розриву з рівнем винагороди лінійних співробітників компаній. Це питання найактуальніше зазвучало в період розвитку кризи 2008 року і досі посідає одне з провідних місць серед корпоративних скандалів, що виходять у світ.
Зважаючи на той факт, що швидкість змін зовнішнього оточення сьогодні значно вища, ніж у період розквіту корпоративних механізмів, і фактично корелює зі швидкістю зміни і поширення технологій, можна говорити, що спочатку негнучкі погоджувальні корпоративні механізми приречені на слабку конкурентну позицію. Очевидно, що швидкість проведення змін потребує гнучкої і адаптивної системи управління з передачею достатніх повноважень для ухвалення рішень ТОП-менеджерам підприємств. Найімовірніше, системи жорсткого корпоративного управління в найближчій перспективі перебудовуватимуться в управління стратегічного бачення, віддаляючись від втручання в пряму операційну діяльність.
